Пульт для телевізора, електровиделка, сніжколіпилка, ріжок для морозива з моторчиком – усі ці та багато інших винаходів своєю появою зобов»язані звичайнісіньким людським лінощам. Тож і кажуть, що саме лінь - рушій світового прогресу. Це вона підштовхнула до створення роботів, які і в хаті прибирають, і дітей няньчать, і квіти поливають. До народження таких машин, що полегшують наше життя, доклали рук і школярі з Івано-Франківська. Мар’яна Романович та Андрій Стоян – учні 11-го класу Івано-Франківського ліцею для обдарованих дітей. Учні Малої академії наук. Спроектували робота, який за відсутності господарів автоматично поливатиме рослини і годуватиме домашніх тварин.
Мар’яна Романович, учениця Малої академії наук Вирішили створити робота, який би поливав вазонки на час відсутності хазяїнів вдома. Він може слугувати на літніх канікулах, коли нікого немає вдома, у відпустках. Він працює кожних три дні включається таймер і він працює кожних три дні, поливаючи вазони. Його можна використовувати досить широко. Можна використовувати, наприклад, в акваріумах, насипаючи корм рибкам, дозуючи.
Робот складається з бази, зібраної на основі частин конструктора, мікропроцесорного блока, що керує всіма функціями, датчика кольору, який у нашому випадку реагує на білий пінопласт, та двох сервоприводів, котрідають рух двом посудинам – більшій і меншій. За всі дії робота відповідає комп»ютерна програма. Як і в будь-якому колективному проекті, тут теж не обійшлося без суперечок. Тому молоді науковці вирішили розподілити обов’язки: Мар’яна відповідає за програмне забезпечення, Андрій – за саму конструкцію.
Андрій Стоян, учень Малої академії наук Там є мікропроцесорний блок, його запускаються і відраховується таймер до першого поливу. Перший сервомотор він нахиляє велику посудину, яка з водою і ця вода виливається в меншу посудину, на поверхні якої плаває пінопласт. Датчик реагує на білий колір і таким чином дозується кількість води. І менша посудина перехиляється вже безпосередньо у вазон.
У початковому варіанті роль більшої посудини відіграє півлітрова пластикова пляшка. За сигналом таймера спрацьовує перший сервопривід і перехиляє її. Вміст пляшки наповнює меншу посудину, яка за командою другого сервоприводу відправляє його до місця призначення. Винахідники зазначають: схожі конструкції вже існують. Але, що стосується поливу рослин, – мають певні недоліки. Любомир Солом’яний, науковий керівник Використовуються в основному насоси для закачки води. Тут ми використали чан готовий. Це потрібно там, де немає криниці, немає колодця, немає насосу тобто, де вода є привізна. Це може бути скажімо, в теплицях, які знаходяться за містом, дальше, де воду довозять технічним способом. А в основному в таких конструкціях використовується той же таймер з подачею води за допомогою насосів.»
Таймер встановлюється на три дні – коли йдеться про рослини, і на будь-який інший період – якщо потрібно нагодувати тварину. Втім робота ще є куди вдосконалювати: збільшувати величину посудин або підвищувати потужність акумулятора. Але навіть у такому вигляді його можна запускати не тільки в помешкання, але й, скажімо, у великі теплиці, де поле діяльності – значно ширше.
моторчиком – усі ці та багато інших винаходів своєю появою зобов»язані звичайнісіньким людським лінощам. Тож і кажуть, що саме лінь - рушій світового прогресу. Це вона підштовхнула до створення роботів, які і в хаті прибирають, і дітей няньчать, і квіти поливають. До народження таких машин, що полегшують наше життя, доклали рук і школярі з Івано-Франківська. 
Мар’яна Романович, учениця Малої академії наук
Робот складається з бази, зібраної на основі частин конструктора, мікропроцесорного блока, що керує всіма функціями, датчика кольору, який у нашому випадку реагує на білий пінопласт, та двох сервоприводів, котрідають рух двом посудинам – більшій і меншій. За всі дії робота відповідає комп»ютерна програма. 
Андрій Стоян, учень Малої академії наук
Любомир Солом’яний, науковий керівник